«Добродія Фудз» вже одного разу втрачала виробництво через війну. Цей досвід допоміг швидко мобілізуватись і повернути показники мирного часу.
Повертаючись у середині квітня до Чернігова, директорка заводу з виробництва продуктів зі злаків «Добродія Фудз» Ірина Брославцева, 43, гадки не мала, в якому стані підприємство.
«Добродія Фудз», що входить до агрохолдингу Agricom Анатолія Шкрібляка, 49, відносно пощастило. Потужності збереглись, однак російські військові розграбували завод, залишили купу сміття і замінували територію.
За тиждень виробництво відновили, а у жовтні компанія вийшла на довоєнні показники. Є сумне пояснення такої швидкості й адаптивності. «Добродія Фудз» вже перезапускала виробництво через війну: 2014 року Брославцева перевозила виробництво із захопленого проросійськими бойовиками Луганська.
У продуктовій лінійці – вівсяні пластівці, суміші злаків, крупи, гранола. У 2021 році виторг становив 225,8 млн грн: 70% надходжень забезпечував експорт здебільшого в Азію та Африку. На ЄС припадало тільки 16 млн грн.
Питання, яке постало після перезапуску: як доставити товар, оминаючи заблоковані Росією порти. Наземна логістика проблему не вирішувала – дорого і довго. Вирішили зосередитися на європейському ринку, – каже Брославцева.
Компанія запустила продажі в Молдові, Польщі, Румунії, Британії. «Швидко зайти на нові ринки допоміг досвід системного експорту і вивчення локальної специфіки», – каже Брославцева. Зі старих ринків залишилось чотири з 17: Єгипет, Марокко, Гана, Південна Африка.
Знання локальних нюансів спрощують роботу за кордоном. «На відміну від України, польські торгівельні мережі майже не працюють безпосередньо з виробником, важливо мати контракт з дистриб’ютором», – каже Брославцева.
Проте, щоб потрапити на полиці одного з найбільших супермаркетів Польщі Сarrefour, «Добродії Фудз» все ж треба було заручитись підтримкою топменеджера мережі, відповідального за асортимент. Брославцева організувала презентацію і після того, як отримала зелене світло від мережі, уклала контракт із дистриб’ютором.
Європейські клієнти вимагають від постачальників з країни, що воює, гарантій вчасної доставки. Щоб знизити воєнні ризики, «Добродія Фудз» відкрила у серпні торговельний дім та склад у Варшаві.
Європейські бізнесмени намагаються підтримувати українських, каже Брославцева. Вона пригадує, як дистриб’ютор з Греції уклав контракт з «Добродією Фудз» лише тому, що хотів підтримати український бізнес. Не завадила навіть дорожча ніж у місцевих конкурентів ціна. Організатори виставок дозволяють українцям оплачувати участь частинами або з відтермінуванням платежу.
Ще один приклад кооперації: деякі роздрібні мережі збирають у спеціально відведених «українських кутках» супермаркету продукцію декількох виробників. «Таким чином мережі йдуть на поступки українським брендам, яким важко поставити необхідні мінімальні обсяги товарів і самостійно заповнювати полицю», – каже радниця Офісу з розвитку підприємства та експорту Анна Міленіна.
Плани на наступні два роки: запустити лінію з виробництва дитячих зернових сніданків, розширити європейську географію, вийти на ринки країн Балтії, Німеччину, а також повернутись на традиційні ринки в Азії та Африці.
У 2023 році компанія має намір розпочати будівництво заводу в Польщі. «Попит на якісну продукцію з України зростає з кожним днем, це чудова можливість масштабувати виробництво», – каже CEO Agricom Петро Мельник.
Джерело: Forbes
